2 Kings 3
1 Іорам, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії у вісімнадцятий рік Іосафата, царя Юдейського, і царював дванадцять років,
2 і робив невгодне в очах Господніх, хоча не так, як батько його і мати його: він зняв статую Ваала, яку зробив батько його;
3 однак же гріхів Ієровоама, сина Наватового, що ввів у гріх Ізраїля, він тримався, не відступав від них.
4 Меса, цар Моавитський, був багатий на худобу і посилав цареві Ізраїльському по сто тисяч овець і по сто тисяч необстрижених баранів.
5 Але коли помер Ахав, цар Моавитський відділився від царя Ізраїльського.
6 І виступив цар Іорам у той час із Самарії і зробив огляд всім ізраїльтянам;
7 і пішов і послав до Іосафата, царя Юдейського, сказати: цар Моавитський відділився від мене, чи підеш зі мною на війну проти Моава? Він сказав: піду; як ти, так і я, як твій народ, так і мій народ; як твої коні, так і мої коні.
8 І сказав: якою дорогою йти нам? Він сказав: дорогою пустелі Едомської.
9 І пішов цар Ізраїльський, і цар Юдейський, і цар Едомський, і йшли вони обходом сім днів, і не було води для війська і для худоби, що йшла за ними.
10 І сказав цар Ізраїльський: ох! скликав Господь трьох царів цих, щоб віддати їх у руку Моава.
11 І сказав Іосафат: чи немає тут пророка Господнього, щоб нам запитати Господа через нього? І відповів один із слуг царя Ізраїльського і сказав: тут Єлисей, син Сафатів, який подавав воду на руки Іллі.
12 І сказав Іосафат: є в нього слово Господнє. І пішли до нього цар Ізраїльський, і Іосафат, і цар Едомський.
13 І сказав Єлисей цареві Ізраїльському: що мені і тобі? піди до пророків батька твого і до пророків матері твоєї. І сказав йому цар Ізраїльський: ні, бо Господь скликав сюди трьох царів цих, щоб віддати їх у руки Моава.
14 І сказав Єлисей: живий Господь Саваоф, перед Яким я стою! Якби я не шанував Іосафата, царя Юдейського, то не глянув би на тебе і не бачив би тебе;
15 тепер покличте мені гусляра. І коли гусляр грав на гуслях, тоді рука Господня торкнулася Єлисея,
16 і він сказав: так говорить Господь: робіть на цій долині рови за ровами,
17 бо так говорить Господь: не побачите вітру і не побачите дощу, а долина ця наповниться водою, яку будете пити ви і дрібна і велика худоба ваша;
18 але цього мало перед очима Господа; Він і Моава віддасть у руки ваші,
19 і ви уразите всі міста укріплені і всі міста головні, і всі кращі дерева зрубаєте, і всі джерела водні загатите, і всі кращі ділянки польові зіпсуєте камінням.
20 Зранку, коли підносять хлібне приношення, раптом полилася вода по дорозі від Едома, і наповнилася земля водою.
21 Коли моавитяни почули, що йдуть царі воювати з ними, тоді зібрані були всі, починаючи від тих, хто носить пояс, і старші, і стали на кордоні.
22 Зранку встали вони рано, і коли сонце засяяло над водою, моавитянам здаля здалася ця вода червоною, як кров.
23 І сказали вони: це кров; побилися царі між собою і знищили один одного; тепер на здобич, Моав!
24 І прийшли вони до стану ізраїльського. І встали ізраїльтяни і почали бити моавитян, і ті побігли від них, а вони продовжували йти на них і бити моавитян.
25 І міста зруйнували, і на кожну кращу ділянку в полі кинули кожен по каменю і закидали його; і всі протоки вод загатили й усі дерева кращі зрубали, так що залишалися тільки камені в Кир-Харешеті. І обступили його пращники і зруйнували його.
26 І побачив цар Моавитський, що битва долає його, і взяв із собою сімсот чоловік, які володіють мечем, щоб пробитися до царя Едомського; але не могли.
27 І взяв він сина свого первістка, якому належало царювати замість нього, і підніс його у всепалення на стіні. Це спричинило велике обурення серед ізраїльтян, і вони відступили від нього і повернулися у свою землю.